РАССЫЛКА НОВОСТЕЙ
|
![]() Моє американське літоНовейшие отзывы о Work and Travel Мрії збуваються! Особливо, коли докласти максимум власних зусиль, знайти надійних партнерів і заручитися підтримкою рідних та друзів. Ще старшокласником я мріяв побувати в США, ознайомитися з природою, культурою, звичаями, традиціямицієї країни, знайти нових друзів. І ось завдяки програмі Work And Travel моя мрія стала реальністю: літо – 2008 я провів у неповторному місці – Єллоустоунському національному парку (штат Вайомінг, США). Море чудових вражень і найпозитивніших емоцій, багато нових друзів і знайомих з різних країн світу, сотні унікальних фотокадрів – ось найголовніший результат цієї незабутньої подорожі (якщо для когось найважливішим є матеріальний аспект, запевняю: заробити ви зможете, як мінімум вдвічі більше, ніж витратите). А тепер повертаюся в спогади… Переліт Нью-Йорк – Солт Лейк Сіті – Бозмен тривалий, але не втомлюючий. Найперші неповторні враження від аеропорту ім.Кенеді (я не зміг не покататися на AIRTRAIN, що курсує між терміналами). У Бозмен прилетіли пізно. До готелю, в якому у мене був заброньований номер, близько 10 миль, а в аеропорту – жодного таксі. Дружелюбний американець, до якого я звернувся за порадою, викликав мені таксі зі свого мобільного і навіть про всяк випадок дав номер свого телефону! За два дні, проведені у Бозмені, я встиг побачити провінційну Америку: архітектурно вишукані, хоч і невеликі котеджі, бездоганно підстрижені і дбайливо доглянуті газони, дуже чисті вулиці і, звичайно, привітні, спокійні люди. Абсолютний позитив! А потім нас привезли на місце роботи - в фантастично красиве селище на території національного парку. Щоб було зрозуміліше, трохи розкажу про особливості місцевості. Уявіть наші Карпати, дофантазуйте гейзери, величезні каньйони, мальовничі іскристі водоспади …і поруч - дорогий готель, біля якого можуть гуляти дикі бізони чи грізлі. Серед цієї краси мені пощастило жити і працювати упродовж двох з половиною місяців. Щодо роботи скажу лише, що всі умови контракту з американської сторони виконуються в повному обсязі. Але ж хочеться ще і відпочити! Зразу виникає три питання: де? як? з ким? Перше питання найскладніше, бо хочеться зразу побувати скрізь: і каньйоном помилуватися, і відчути гаряче дихання гейзера чи свіжість гірського водоспаду. Друге питання тісно пов’язане з третім. Якщо швидко знайти друзів, то все вирішується просто, особливо за наявності у когось власного автотранспорту (слід врахувати, що територія парку величезна і дорівнює площі штату Коннектикут). Саме так вирішував ці питання я. Моїм сусідом по кімнаті був чудовий хлопець - студент із Тайваню Вільям. Ми швидко знайшли спільну мову, а також познайомилися з чехами Даною, Радованом, Андреєю, американцем Джефом. Кілька днів я намагався знайти земляків-українців. У сусідньому гуртожитку знайшов дівчину з Івано-Франківська Наталю (як потім виявилося, у нашому селі з України були лише ми двоє). Наталку ми теж взяли до свого товариства. Як тільки траплялася нагода (тобто вихідний, а ще краще два підряд!), ми відразу збиралися у подорож. У Джефа був автомобіль, тому нам вдавалося за день-два побачити дуже багато цікавого (деякі моменти – на фотододатку!). Але якось у нас із Вільямом було два вихідних, а інші працювали. Дуже не хотілося змарнувати стільки часу, тож ми пішли на авантюру: «позичили» два велосипеди і помандрували до каньйону ( а це 16 миль в одну сторону!). Трохи поблукали, але мети досягли. Описувати враження не буду – це треба просто побачити! Додому повернулися пізно, акуратно поставили велосипеди туди, звідки без дозволу взяли, подякувавши в думках господарям.
4 липня – особливий день у США: країна святкує день незалежності. У парку теж панувала святкова атмосфера, навіть був парад, а ми каталися на катерах по озеру. Але нашому здивуванню не було меж, коли 25 серпня в холі готелю встановили… різдвяну ялинку! Виявилося, що символічно святкуємо Різдво, бо вже у вересні тут може випасти сніг і з 15 жовтня парк закривають для туристів аж до середини березня. В цей день скрізь панувала урочиста атмосфера, було особливе меню в їдальні, і бракувало хіба що справжнього Санта Клауса. Але все у цьому світі має свій початок і свій кінець. Збігли останні дні літа, настав день прощання із парком. Ми обмінялися телефонами, електронними адресами, сувенірами, а 1 вересня я вже був на борту «Боїнга», який вилітав із Нью-Йорка до Києва. Моє американське літо-2008 закінчилося, але я ще обов’язково приїду сюди, адже США - дуже велика і цікава країна, яку не можна пізнати за два місяці.. Один із переможців конкурса, отримавший стипендію на програму.
В’ячеслав Комишний, м. Ужгород ![]() |
|