Моє американське літо

Новейшие отзывы о Work and Travel

Мрії збуваються! Особливо, коли докласти максимум власних  зусиль, знайти надійних  партнерів  і  заручитися підтримкою рідних та друзів.

Ще старшокласником  я  мріяв побувати в США, ознайомитися з природою, культурою, звичаями, традиціямицієї  країни,  знайти  нових  друзів. І ось  завдяки програмі Work And Travel моя мрія стала реальністю: літо – 2008  я провів  у неповторному  місці – Єллоустоунському національному парку (штат Вайомінг,  США).   Море чудових вражень і найпозитивніших  емоцій, багато нових друзів і знайомих з різних країн  світу,  сотні унікальних фотокадрів – ось найголовніший результат цієї незабутньої подорожі  (якщо для когось найважливішим є матеріальний аспект, запевняю:  заробити ви зможете, як мінімум  вдвічі більше, ніж витратите).

А тепер повертаюся в спогади… Переліт Нью-Йорк – Солт Лейк Сіті – Бозмен тривалий, але не втомлюючий. Найперші неповторні враження від аеропорту ім.Кенеді (я не зміг не покататися на AIRTRAIN, що курсує між терміналами). У Бозмен прилетіли пізно. До готелю, в якому у мене був заброньований номер, близько 10 миль, а в аеропорту – жодного таксі. Дружелюбний американець, до якого я звернувся за порадою,  викликав мені таксі зі свого мобільного і навіть про всяк випадок дав номер  свого телефону!

За два дні, проведені у Бозмені,  я встиг побачити провінційну Америку: архітектурно  вишукані, хоч і невеликі  котеджі, бездоганно підстрижені і дбайливо доглянуті газони, дуже чисті вулиці і, звичайно, привітні, спокійні люди. Абсолютний  позитив!

А потім  нас привезли на місце роботи - в фантастично красиве селище на території національного парку. Щоб було зрозуміліше, трохи розкажу про особливості місцевості. Уявіть наші Карпати, дофантазуйте гейзери, величезні каньйони, мальовничі іскристі водоспади …і поруч - дорогий готель, біля якого можуть гуляти дикі  бізони чи грізлі. Серед цієї краси мені пощастило  жити і працювати упродовж  двох з половиною місяців. Щодо роботи скажу лише, що всі умови контракту з американської сторони виконуються в повному обсязі. Але ж хочеться  ще і відпочити! Зразу виникає три питання: де? як? з ким?  Перше питання найскладніше, бо хочеться зразу побувати скрізь: і каньйоном помилуватися, і відчути гаряче дихання гейзера чи свіжість гірського водоспаду. Друге питання тісно пов’язане з третім. Якщо швидко знайти друзів, то все вирішується просто, особливо за наявності у когось власного автотранспорту (слід врахувати, що територія парку величезна і дорівнює площі штату Коннектикут). Саме так вирішував ці питання я. Моїм  сусідом по кімнаті був  чудовий хлопець - студент із Тайваню Вільям. Ми швидко знайшли спільну мову, а також познайомилися з чехами Даною, Радованом, Андреєю, американцем Джефом. Кілька днів я намагався знайти земляків-українців. У сусідньому гуртожитку знайшов дівчину з Івано-Франківська Наталю (як потім виявилося, у  нашому селі з України були лише ми двоє). Наталку ми теж взяли до свого товариства. Як тільки траплялася  нагода  (тобто вихідний, а ще краще два підряд!), ми відразу збиралися у подорож. У Джефа був автомобіль,  тому нам вдавалося  за день-два побачити дуже багато цікавого (деякі моменти – на фотододатку!). Але якось  у нас із Вільямом  було два вихідних, а інші працювали. Дуже не хотілося змарнувати стільки часу, тож ми  пішли на авантюру:  «позичили» два велосипеди і помандрували до каньйону ( а це 16 миль в одну сторону!).  Трохи поблукали, але мети досягли. Описувати враження не буду – це треба просто побачити! Додому повернулися пізно, акуратно поставили велосипеди туди, звідки без дозволу взяли, подякувавши в думках господарям.           

4 липня – особливий день у США:  країна святкує день незалежності. У парку теж панувала святкова атмосфера, навіть був парад, а ми каталися на катерах по озеру. Але нашому здивуванню не було меж, коли  25 серпня в холі готелю встановили… різдвяну  ялинку! Виявилося, що символічно святкуємо Різдво, бо  вже у вересні тут може випасти сніг і з 15 жовтня парк закривають для туристів аж до середини березня. В цей день скрізь панувала урочиста атмосфера, було особливе меню в їдальні, і бракувало хіба що справжнього Санта Клауса.

Але все у цьому світі має свій початок і свій кінець. Збігли останні дні літа,  настав день прощання із парком. Ми обмінялися телефонами, електронними адресами, сувенірами, а 1 вересня  я вже був на борту «Боїнга», який вилітав із Нью-Йорка до Києва.

Моє американське літо-2008  закінчилося, але я ще обов’язково приїду сюди, адже США - дуже велика і цікава країна, яку не можна пізнати за два місяці.. Один із переможців конкурса, отримавший стипендію на програму.

В’ячеслав  Комишний,  м. Ужгород